Народилася в 1956 році в м. Яремче Івано-Франківської області. Закінчила дошкільне відділення Львівського педагогічного училища та Київський інститут культури ім. О. Корнійчука (сьогодні – Київський національний університет культури і мистецтв). Більше тридцяти років працювала у Львівській обласній бібліотеці для дітей. Автор серії книг «Апріорі – дітям», а саме:
(*17 серпня 1921, м. Новочеркаськ, нині Ростовської області, РФ — †18 грудня 2008, Дубляни (Львівська область)) — громадський діяч, літератор, публіцист. Співавтор книги «Лицарі нескореного духу».
(*28 лютого (11 березня) 1816, Ісківці — †6 (18) вересня 1875, Санкт-Петербург) — український та російський письменник, етнограф, фольклорист, історик, мовознавець. Справжнє прізвище — Афанасьєв. Псевдоніми — Чужбинський, Невідомий, Лубенец, Пустинник та інші.
Автор книг:
(*21 серпня 1952, Софія, Болгарія) — сучасний львівський історик мистецтва, енциклопедист. Досліджує історію архітектури сецесії на Галичині.
Автор книги:
Науковий працівник відділу європейського мистецтва ХІХ–ХХ ст. Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького.
Автор книги: «Діти і дітлахи» а також упорядник книги «Про мистецтво».
Філолог, перекладач мовознавець, є автором таких книг як:
1. «Гарна мова – одним словом: словник вишуканої української мови»
2. «Мова – не калька»
3. «Словник англо-український навчальний до сніданку»
4. «Cучасний англо-український словник живої мови»
(справжнє ім’я Дарина Дмитрівна Макогон; 5 травня 1907, Чернівці — 30 жовтня 1982, Львів) — українська письменниця. Донька письменника й педагога Дмитра Макогона, мати Яреми Полотнюка.
(*16 травня 1951, Єманжелінськ, Челябінська область Росія) — український історик; доктор історичних наук (2001); старший науковий співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; завідувач кафедри історії середніх віків і візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Народилася в листопаді 1941 року, м. Львів. За спеціальністю – механік. З молодих літ Люба Гавур цікавилася вишивкою. На даний момент випущено 4 томи книги «Чарівні візерунки».
(1890 – 1976) – професор фізичного виховання (руханки) активний діяч українського «Сокола» та товариства «Україна», талановитий журналіст, лікар УГА, невтомний турист-мандрівник та один з перших організаторів спортивного руху в Галичині.
Український фахівець з інформатики, письменник (прозаїк), історик, літературознавець, краєзнавець, громадський і політичний діяч. У широких колах львів’ян був знаний як «Ярко» чи «Миколович». Член Національної Спілки письменників України (1997). Доцент кафедри електронних обчислювальних машин НУ «Львівська політехніка». Лауреат Шевченківської премії (2011).
(нар. 27 липня 1929, с. Дзвиняча Збаразького району Тернопільської області — пом. 5 травня 2005, Борислав) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1967). Національна премія України ім. Тараса Шевченка (2000). Співавтор книги «Лицарі нескореного духу».
(*17 січня 1942, Городок, Львівська область) — прозаїк. Заслужений працівник культури України. Кандидат хімічних наук, професор.Закінчив хімічний факультет Львівського університету ім. І. Франка та аспірантуру.Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
(31 березня 1935, м. Крем’янець на Тернопільщині — 11 березня 2001, м. Львів, похована у Крем’янці) — відома українська поетеса, член Спілки письменників України, співзасновниця Донецького Товариства української мови та Донецького Крайового Руху.
(нар. 30 грудня 1906, Коломия — пом. 20 травня 1993, Верона, Нью-Джерсі, США)— український художник, графік, мистецтвознавець, поет, перекладач, журналіст. Швагро філософа Шлемкевича Миколи.
(*10 лютого 1936, Кнісело) — український політичний та громадський діяч, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, журналіст, мистецтвознавець, політолог, колишній дисидент. Член президії товариства «Україна»; голова товариства «Україна — Польща»; член Центрального проводу Республіканської християнської партії, голова редакційної комісії.
Науковий працівник відділу європейського мистецтва ХІХ–ХХ ст. Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького.
(*12 серпня 1961, село Гвізд, Івано-Франківська область) — українська письменниця, поетеса і художниця, член Національної спілки письменників України. Лауреат літературної премії імені В. Стефаника. Народилася 12 серпня 1961 року в селі Гвізд Надвірнянського району Івано-Франківської області. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Роман «Укриті небом», в якому описується післявоєнне колгоспне село, отримав значну популярність серед читачів і був тричі перевиданий в Україні.
Український письменник і журналіст. Член Асоціації українських письменників. Народився в сім’ї вчителів. Одружений, має дітей, внуків. У 1977 році вступив на факультет журналістики Львівського держуніверситету. М. І. Дочинець є автором багатьох книг: “Гірчичне зерно” (1989), “Оскал собаки” (1991), “Мукачево і мукачівці” (1994), “Мункачі з Мукачева” (1995), “Куфрик з фіглями” та ін.
Львівська поетеса, журналіст. Дипломант “Гранослова-2001″, учасник всеукраїнської наради молодих літераторів у Коктебелі (2005). Член Національної спілки письменників України.
Український географ, професор, доктор географічних наук, завідувач кафедри географії України географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (1990–2009 рр.), лауреат премії імені О. Г. Шліхтера АН України, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Почесний член Українського географічного товариства, академік Академії наук Вищої школи.
Президент Благодійної асоціації друзів органної музики і мистецтва, органознавець.
Поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.
Український конструктор, художник-графік, автор реконструкцій. Разом з Любов’ю Качор є автором книг:
1. «Марево давнього Львова»
2. «Середньовічний Львів. Фортифікації»
(літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913, за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Перемишлянського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США) — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об’єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при об’єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.
Директор МІОК, заслужений працівник освіти лауреат премії ім. Ірини Калинець.
Письменник, публіцист, есеїст. Народився у 1942 році в містечку Новомиргород, Кіровоградської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Юрій Коваль займає посаду відповідального секретаря літературно-мистецького часопису “Дзвін”. Є авторм збірки новел та оповідань під назвою “Цей лагідний, лагідний світ”.
Народився 1970 р. у м. Сокалі Львівської області у сім’ї службовців. Упродовж 1987-1993 рр. навчався на історичному факультеті Львівського університету ім. Івана Франка. Автор книг:
1. «Leopolis militans. Нариси з військової історії Львова»
2. «Крила над Галичиною»
3. «Дітям про Літаки»
Завідувач Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (відділу Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького).
Український історик, академік АН УРСР, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України. Автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького, ряду підручників з історії України. Діяч НТШ.
Українська письменниця, журналістка і публіцистка. Народилась у сім’ї педагога.
Старший науковий співробітник відділу Визвольної боротьби України Львівського історичного музею, історик, архівіст, фотограф. Народився у 1970 р. у Львові. У 1996 р. закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Автор численних наукових статей з історії символіки, сфрагістики, прапорництва і фалеристики співавтор разом з С.Пахолком альбому-каталогу «Українська фалеристика» із фондів львівського історичного музею (2012).
Український російськомовний письменник російського походження, журналіст, кіносценарист. Автор понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей. Курков також є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів. Він єдиний російськомовний письменник, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. У нашому видавництві світ побачила книга «Садівник з Очакова».
(нар. 13 жовтня 1956, с. Королівка (Коломийський район), Івано-Франківська область) — письменник, журналіст, критик, мистецтвознавець. Народився 13 жовтня 1956 року, закінчив ЛНУ ім. Івана Франка. Заслужений діяч культури України.
Музикант, письменник, публіцист, дослідник історії Львова. Зараз займає посаду головного редактора у видавництві “Апріорі”. Автор численних книг про Львів.
Народився 11 лютого 1949 р. в селі Несвіч Любомльського району Волинської області в сім’ї митника. У червні 1992 року Микола Лисенко став одним із співзасновників Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка, який пропагував і пропагує культурну спадщину Кобзаря.
Педагог, поетеса, драматург, перекладач. Проживає у смт. Срібне Чернігівської обл. Одинадцять років працювала у Срібнянській середній школі вчителем зарубіжної літератури та англійської мови. Організувала й очолювала шкільний театр, вистави якого здобували призові місця на районних конкурсах. Дитяча фантастично-пригодницька патріотична повість «Пригоди Дзвінки та Данилка» зайняла третє місце на першому Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості «Золотий лелека» 2007 року. Повість видана на початку 2016 року у видавництві «Апріорі», м. Львів під назвою «Спадкоємець та донька повітрулі»
Український маляр, професор, заслужений діяч мистецтв України, народний художник України, академік Академії мистецтв України. Мешкає в смт. Рудне Залізничного району м. Львова.
Український журналіст, письменник, краєзнавець, громадський діяч, редактор часопису «Галицька брама» (Львів). Станом на 2015 рік — голова політради Української Галицької партії.
Письменник, фотограф, видавець, у 1992 р. закінчив економічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, працював викладачем в національному університеті «Львівська політехніка», з 1997 р. – кандидат економічних наук. У 2014 році став лауреатом першого ступеня Літературної премії імені Ірини Вільде за роман «Бота-фікс».
Український вчений,митрополит УАПЦ (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Брат прадіда Сергія Бубки.
(фр. Honoré de Balzac; *20 травня 1799, Тур, Франція — †18 серпня 1850, Париж, Франція) — французький письменник. Видано його книгу «Сцени із Паризького життя».
Сучасний український письменник, есеїст, публіцист, мистецький аналітик. Народився 13 вересня 1956 в селищі Зимна Вода (околиця Львова). Мешкає та працює у Львові. За фахом — філолог-україніст (Львівський державний університет ім. Івана Франка). Член Національної спілки письменників України з 1992 року. Член Національної спілки журналістів України.
Український перекладач. Народився у 1975 р. Освіту здобув у Львівському національному університеті ім. І.Франка, згодом в Центрально-Європейському університеті. Викладач в Українському Католицькому Університеті. Перекладає з латинської та давньогрецької мов.
Народився 16.Х.1943 року в с. Ветлин Ярославського повіту (Польща). За фахом інженер – електрик, за покликанням – колекціоне – краєзнавець. За понад п’ятдесята років зібрав велику колекцію грошових знаків УНР та ЗУНР, військових нагород та відзнак періоду національно – визвольної боротьби 1914 – 1952 років. З набуттям Україною незалежності почав активно демонструвати свою колекцію на масових заходах, мітингах, наукових конференціях, у навчальних закладах та військових частинах. Автор численних науково – популярних публікацій у журналах українського геральдичного товариства «Знак» та «Нумізматика і Фалеристика».
Народилась 1960 року у Курську (Росія). Здобула диплом історика у Харківському державному університеті (зараз Національний університет імені Каразіна), де пізніше викладала історію України іноземним громадянам. Жила і працювала в Мозамбіку, Анголі, Італії, Китаї. Викладала італійську мову в школі Монтесорі. Перекладала українською італійські фільми для компанії «Праймтайм». У книзі «Маленькі подорожі великим Китаєм» описує цікаві місця КНР, які їй пощастило відвідати.
Математик за фахом і поетеса за покликанням душі. Викладає вищу математику в Національному університеті «Львівська політехніка», кандидат математичних наук, доцент кафедри прикладної математики. Народилася 12 червня 1952 року в підкарпатському селі Жулині на Стрийщині Львівської області. Закінчила Львівський Національний університет ім. І. Франка. Автор поетичних книг «Затихлі кроки» (1997), «Поріг смирення» (2004), «Поріг смирення. A Threshold of Humility” (2004) (українською та англійською мовами). Лауреат Міжнародної премії Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету в Нью-Йорку (2006) за останню книгу.
(*12 грудня 1941) — український мовознавець. Кандидат філологічних наук. Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (за 2006 рік) Фахівець із загального мовознавства і лінгводидактики. Автор близько 100 книжкових і журнальних публікацій. Праця Ярослава Радевича-Винницького «Мова і нація» (у співавторстві з Василем Іванишиним) витримала п’ять видань.
(1 грудня 1930, с. Радошівка, нині Шумського району Тернопільської області — 13 травня 2013) — український поет, журналіст, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (1995). Лауреат премії ім. Братів Лепких (2002). 2006 року за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність отримав Орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Співавтор.
Практикуючий лікар, життя якого – палітра барв, в якій немає сірого відтінку, – а література – це свято його захопленої душі. Автор книги «Чорні морелі».
Художник, за фахом – програмувальник, закінчив механіко-математичний факультет Національного університету ім.Т.Шевченка. Митець народився у селі Манаєві.
Закiнчив журналiстику у Львiвському нацiональному унiверситетi. Працював як органiзатор-педагог у Червоноградськiй школi №8, а останнi десять рокiв в якостi лектора молодi у школах i училищах Львова при ГО “Молодь на роздорiжжi”.
(13 грудня 1928, Сільце, Волинське воєводство, Республіка Польща — 1 грудня 2014, Київ, Україна) — український письменник, мислитель, філософ, гоголезнавець, громадський діяч. Доктор філософії. Політв’язень радянського режиму.
Дослідниця народної вишивки Івано-Франківщини по етнічних регіонах Карпат і Прикарпаття, здобула музичну (1952 р.) та медичну (1961 р.) освіти, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, автор багатьох мистецьких альбомів.
Український історик. Директор Інституту українських історико-етнічних земель при Благодійному фонді «Україна-Русь». Автор книг:
1. «Історія українського народу»
2. «Українські історико-етнічні землі»
3. «Феномен Українства»
Український поет. Народився 1970 р. у Львові. Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка (1992). За освітою філолог. Член Національної Спілки письменників України (з 1993 р.). Живе в Києві.
Походить з родини знатних львівських іконописців та реставраторів. Народився 1993р. Закінчив Львівський Державний Коледж Декоративного та Ужиткового Мистецтва ім. І. Труша, навчається у Львівській Національній Академії Мистецтв. Перша книга – містичний детективний роман “Пташине полювання” вийшла друком 2012р. Друга – віршова збірка “Пісні Чорного Степу” вийшла у вересні 2014р.
(*1 грудня 1937, Вирів) — український перекладач, письменник, науковець. Закінчив Львівський університет. Кандидат філологічних наук, професор Кафедри класичної філології Львівського національного університету ім. І. Франка. Автор перекладів з давньогрецької творів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів; прозових творів «Жива античність», «Наодинці зі словом», «Під чужою тінню», «Сивий вітер», «Лініями долі», «Студії одного вірша»; поетичної збірки «Наодинці зі Львовом». Член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Лауреат премії імені Максима Рильського, літературної Нагороди Антоновичів та обласної премії імені Михайла Возняка.
(нар. 6 січня 1956, с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області) — український письменник, літературознавець, редактор, видавець. Член Національної спілки письменників України (1994), міжнародного ПЕН-клубу (2002). Кандидат філологічних наук (1994). Секретар Тернопільської обласної організації НСПУ.
Завідувач кафедри історії та теорії мистецтва Львівської національної академії мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, «Відмінник освіти України». Працює в галузі історії і теорії декоративно-ужиткового й образотворчого мистецтва та етнології. Автор монографій, навчальних посібників, статей у періодиці, каталогах про художників тощо.
Письменник. Син повстанця. Не зрікся батька, за що був гнаний. Зі шляхетної, працьовитої, заможної родини. Батько, Іван Миколайович (1912 р. н.), керував церковним хором. Мобілізований у 1939 році до польської армії. Служив у кінноті. Усе свідоме життя Ярослав Трінчук писав, але «в стіл». Лише за незалежності дещо вдалося опублікувати.
Народний майстер України. Народилася в с. Суботів Галицького району. Закінчила середню школу в с. Сівка-Войнилівська Калуського району. За фахом хімік-біолог, довгі роки працювала вчителем, а за покликанням – та, що творить красу. У доробку майстрині: рушники, обруси, доріжки, серветки, вишивані картини та гердани. Вона вишиває багатьма техніками: стебнівка, низинка, хрестик, подвійний хрестик, квадратики ординарні і роздвоєні, качалочки, стовпчики, вирізування, виколювання мережки. Олександра Федишин автор книги „У світі вишивки та бісероплетіння”.
Народився в 1963 році в с. Підгірці Стрийського району Львівської області. Закінчив філологічний факультет Дрогобицького педінституту ім. І. Франка. У творчому доробку поета є твори для дітей. Зеновій Филипчук відомий також як автор збірки новел, притч та оповідань.
(1856 – 1916) – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.
Український письменник, член Спілки письменників СРСР з 1958 року. Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (нині Збаразького району Тернопільської області) в селянській родині. Навчався в Учительському інституті у Кременці, де одним із його педагогів був Андрієвський В. П. В 1954 році закінчив Полтавський педагогічний інститут та Вищі літературні курси в Москві при Літінституті імені Горького. Працював спочатку журналістом, потім був завідувачем преси ЦК ВЛКСМ, першим редактором дитячого журналу «Малятко».
Український журналіст та письменник, був заступником головного редактора газети «Віче», здобув звання заслуженого журналіста України. У цьому році світ побачила його перша художня книга під назвою «Іларія. Ілюзія», написана на реальних подіях, у якій розповідається про нелегку долю українських емігрантів в Аргентині.
Народилася в селі Прокурава на Івано-Франківщині. Закінчила Коломийське медичне училище, а 1991 року – біологічний факультет Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича. З 2002 року є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Українська поетеса, педагог, журналіст, громадсько-культурна діячка. Членкиня Національної спілки письменників України. Засновниця авторської українознавчої школи. Лауреат літературної премії «Благовіст» (2005).
(1814 – 1861) – український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч.
Український релігійний діяч, граф. Єпископ Української греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького роду Шептицьких. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди він отримав багато народних імен: Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит.
Народився 30 березня 1965 в місті Львів. Мистецтвознавець, художник декоративно-ужиткового мистецтва. Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва у 1989 р. (тепер Львівська національна академія мистецтв); аспірантуру Московського вищого художньо-промислового училища (тепер Московський Художньо-промисловий інститут ім.Строганова) у 1992 р. Кандидат мистецтвознавства від 1992р. Автор книги «Художній метал України» (том 1, 2).
Народилася у селі Заривинці Бучацького району на Тернопільщині. Закінчила математичний факультет Дрогобицького педінституту. Працює учителем математики у селі Тур’є Старосамбірського району на Львівщині. Лауреат педагогічної премії імені Стефана Дубравського. Пише вірші, новели про життя селян. Видала дев’ять збірок. Лауреат премій імені Ірини Вільде та імені Івана Франка, переможець кількох щорічних бойківських літературно-краєзнавчих конкурсів імені Мирона Утриска. Член Спілки письменників України.
Заслужений працівник культури України, член Спілки художників «Клуб українських мистців», голова Комісії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Лауреат Львівської обласної премії в галузі культурології, музейництва та мистецтвознавства ім. Святослава Гординського (2008). Народився 26 серпня 1956 р. у м. Ходорів Львівської області.